Цікаво по вірус герпесу людини 6 типу від нашого фахівця з напрямку ПЛР!

Віруси герпесу людини 6 типу — загальна назва для двох близькоспоріднених варіантів герпесвірусів людини 6А (HHV – 6 A) і 6B (HHV- 6 B), що належать до сімейства Herpesviridae.

У 2012 році ці віруси були класифіковані як окремі види. Обидва віруси містять ДНК. Є двома з дев’яти герпесвірусів, для яких людина є їх основним носієм. В цілому ж 6-ий тип герпесу часто зустрічається у всіх людських популяціях без винятку.

Передача HHV-6 найчастіше відбувається через виділення вірусних частинок в слину. Слинні залози розглядаються як резервуар in vivo для HHV-6.

Вірус вражає слинні залози, знаходиться в латентній формі і періодично реактивується, щоб поширити інфекцію на інших господарів. Також описані випадки вертикальної передачі. Інфекція може потрапити парентерально, тобто під час трансплантації, або переливання крові.

Після первинної інфекції (яка в основному виникає в ранньому дитинстві) вірус переходить в латентну форму і локалізується в лімфоцитах та моноцитах, він може зберігатися в різних тканинах (кров, мозок, печінка, слинні залози, легені, тканині серця, ендотелій) з низьким рівнем реплікації. Більшість дорослих (80-90%) інфіковані даним вірусом. Первинні інфекції у дорослих рідкісні.

HHV – 6 A – вражає в основному нервову тканину, розглядають провідну роль у розвитку розсіяного склерозу.

HHV- 6 B – викликає лихоманку з краснухоподібним висипом, синдром хронічної втоми, неврит зорового нерва, епілепсію.

Основні показання для дослідження

• підозра на інфекцію, спричинену вірусом герпесу 6-го типу;

• диференціальна діагностика дитячих вірусних інфекцій, які протікають з високою температурою та висипами;

• діагностика інфекційного мононуклеозу при негативному тесті на вірус Епштейна Барр;

• спостереження пацієнтів до та після трансплантації органів;

• діагностика вірусно-асоційованих захворювань у пацієнтів з ВІЛ та іншими імунодефіцитними станами;

• Контроль ефективності антивірусного лікування.

ПЛР дослідження являється найбільш надійним методом виявлення вірусу.

Клінічні матеріали, оптимальні для пошуку збудника: амніотична рідина, біоптат легенів, біоптат лімфатичного вузла, цільні кров, плазма, кров пуповинна, мазок з ротоглотки, плацента, плевральна рідина, слина, ліквор, аутопсійний матеріал.